Екзопланети можуть зіткнутися з втратою кисню

13 февраля 2017, 04:56

Екзопланети можуть зіткнутися з втратою кисню

Команда дослідників на чолі з вченим В. Айрапетяном, розробила модель, яка показує з якою швидкістю йони рухаються навколо червоних карликів. Вчені зазначають, що наявність кисню є головним фактором у визначенні можливості життя на екзопланетах. Дослідження опубліковане в журналі «Аstrophysical Journal Letters».

В. Айрапетян говорить: «Якщо ми хочемо знайти екзопланету, на якій існує життя, ми маємо провести ряд досліджень».

Для визначення можливості життя на планеті, астрономи звертають увагу на зірку, навколо якої вона обертається та скільки тепла і світла вона випромінює.

Зірки знаходяться на великій відстані від Сонця. Відповідно, жила зона може знаходитись далі.

Відомим є той факт, що через високу температуру та освітленість, зірки випромінюють рентгенівські та ультрафіолетові промені. Внаслідок цього виникають спалахи та зіркові «виверження».

Одним з наслідків випромінювання – атмосферна ерозія, в якій частинки з високою енергією перетягують до себе атмосферні молекули, як наприклад водень так кисень.

Вчені, які розробляли цю модель, прийняли до уваги всі ці особливості.

Пошуки планет, на яких може існувати життя, натикають вчених на червоних карликів(холодних, найменших, але найчисельніших зірок у Всесвіті).

Доктор В. Айрапетян додає: «Коли ми бачимо молодих червоних карликів в галактиці, можемо помітити, що вони не такі яскраві як Сонце. За даними, жила зона має бути ближчою, ніж відстань Землі до Сонця».

«Тепер ми дізнались, що червоні карлики випромінюють рентгенівські та ультрафіолетові промені в жилих зонах екзопланет».

Слід зазначити, що спалахи зірок є в 10 разів потужнішими, ніж на спалахи на Сонці.

Ці спалахи спричиняють атмосферну ерозію, коли рентгенівські та ультрафіолетові випромінювання руйнують молекули на атоми, а потім іонізують атмосферні гази.

Також, у процесі іонізації, радіація вражає атоми та руйнує електрони.

Електрони – легші, ніж новоутворені йони, тому вони можуть уникати сили тяжіння та вириватись у простір.

Вчені додали, що негативно заряджені електрони створюють потужне заряджене поле, яке притягує позитивно заряджені атмосферні йони. Такий процес називають «втечею йонів».

Моделі атмосферної ерозії, які були створені раніше, показували, що водень – найуразливіший елемент. Він з легкістю проникає в космос та, можливо, залишає за атмосферою важкі елементи, такі як кисень і азот.

Доктор Глосер говорить: «Чим більше рентгенівських та ультрафіолетових променів, тим більше генерується електронів і ефект «втечі йонів» стає сильнішим».

«Такий процес вимагає багато енергії, яку випромінює зірка».

Якщо кисень зникне, екзопланета може стати непридатною для життя планетою протягом мільйонів років.

Втрата водню та кисню спричинить посуху, навіть раніше, ніж там з’являться перші ознаки життя.

Доктор Айрапетян та його колеги приєднали створену модель до екзопланети, яка обертається навколо своєї зірки у 20 разів ближче, ніж Земля навколо Сонця.

Проаналізувавши вік Проксима Центаври та її відстань планети, вчені очікують, що на екопланету вплинуть рентгенівські та ультрафіолетові випромінювання від спалахів, які відбуватимуться кожні дві години.

Астрономи вважають, що навряд чи на Проксимі В буде існувати життя.

Крім того, магнітна активність погіршить погодні умови.

Дослідники роблять висновки: «Так як ми багато дізналися про зірку, навколо якої обертається планета, ми вважаємо, що Сонце – це ідеальна зірка, яка підтримує життя на Землі».

Автор: Крістіна Панченко