Телескоп Хаббл передав зображення SN 1987A

26 февраля 2017, 17:25

Телескоп Хаббл передав зображення SN 1987A

У січні цього року телескоп НАСА «Хаббл» помітив ці залишки від ядерного колапсу.

SN 1987A була вперше помічена очевидцями в південній півкулі в лютому 1987 року, коли ця гігантська зірка вибухнула на краю карликової галактики під назвою Велика Магелланова Хмара, яка знаходиться приблизно на 163000 світлових років від Землі.

Дякуючи такій відносній близькості до Землі, SN 1987A, на сьогоднішній день, є найбільш вивченою надновою зіркою усіх часів.

Вже із 1990 року, спостерігаючи за SN 1987A. телескоп Хаббл зібрав сотні її зображень.

У рамках святкування 30-ї річниці SN 1987A, наукова команда отримала ще одне зображення вибуху, який відбувся в січні 2017 року, і додала його до своєї колекції.

Доктор Р. Кіршнер говорить: «30 років спостережень за SN 1987A, відіграють дуже велике значення, оскільки вони дають змогу дізнатися про кінцеві стадії еволюційного розвитку зірки».

Ще в 1990 році телескоп Хаббл був першим, хто помітив чітке кільце поблизу діаметра.

Він, також, виявив два темних зовнішніх кільця, які, ніби відображаються дзеркально та мають структуру пісочного годинника.

Та, навіть, на сьогоднішній день, вчені не повністю дослідили цю структуру.

Проте, спостерігаючи за залишками речовини, яка розширюється вже протягом багатьох років, телескоп Хаббл показав, що ці речовини виділились ще за 20000 років до фактичного вибуху.

Її структура спочатку здивувала астрономів, які передбачали, що вона матиме сферичну форму, але, мабуть, на утворення кільцевих структур, вплинуло багато факторів.

Відомо, що початковий вибух SN 1987A, освітлив кільця.

Але вони поступово втрачали таку освітленість, особливо протягом перших десяти років після вибуху, поки хвиля наднової зірки не зіткнулася з внутрішнім кільцем, спричинивши при цьому високу температуру та виділення рентгенівських променів.

Завдяки спостереженням за цим процесом, вчені пролили світло на те, як наднові зірки впливають на навколишнє середовище та формують еволюцію галактики.

Автор: Крістіна Панченко